Кулон «Жито» присвячений українській родючій землі, полям, що мають носити хліб, а не міни. Фермерам, що працюють під відкритим для ворожих ударів небом. Кулон про цінності. Наші бабусі і дідусі, що пережили Голодомор, знали ціну хліба і ніколи не викидали крихти. Ми ж довго жили в безпеці і ситості, тож хліб, гречка, кукурудза - все що ростить наша земля, стали звичними. Стало легко викинути засохлий шматок, бо тоді цінності мірялись лише грошима, які ми платили в магазині. І як легко польські фермери висипали українське зерно, не розуміючи, що воно полите не тільки потом, но і кров’ю.
Пам’ятаю перші дні війни, коли нічого не працювало (крім ворожої арти) і якщо якісь крупи та консерви щє були вдома, то хліб став розкішшю. Ми сиділи в бомбосховищі і до будинку швидко приїхала машина з пекарні, водії почали кричати, що хліб привезли, не більше 2-х в одні руки… Я такого смачного хліба в житті не їла…
На іншій стороні кулона слов’янський символ «Засіяне поле». Наші пращури були більш вразливими до неврожаїв, посуха могла спричинити смерть і голод. Тож цей оберіг був життєво ваговий. Він складається з ромбів, які в сакральній геометрії означають родючість і цяточек, що означають зерна, якими засіяне поле, що принесе щєдрий врожай.
